• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • "Рідна країна". СВІТОГЛЯДНИЙ ПОРТАЛ

/Files/images/Рідна країна.JPG

Дякуємо, що завітали на наш сайт!

«Рідна країна»— це перший в Україні окремий культурологічний портал, який об’єднує різноманітні напрямки гуманітарної сфери. Він задумувався як своєрідний Інтернет-посібник для людей, що допоможе їм відкрити Україну та вийти за межі формальних знань про неї. Саме тому ми позиціонуємо себе не лише як культурологічний, а більше яксвітогляднийпортал.

Ми намагаємося максимально показати історичну унікальність, природну красу, культурну неповторність та світоглядну своєрідність країни, в якійживемо.

Змістовне наповнення «Рідної країни» вирізняється двома головними рисами:
1) інформативні та переважно позитивніматеріали;
2) намагаємося утримуватись відполітики.

Світоглядний портал «Рідна країна» – це Україна:

  • Громадянська (відповідний розділ представляє актуальну громадську думку, аналітичні матеріали щодо проблем сьогодення, зміни законодавства у гуманітарній та соціальній сферах, конкурси, а також з’ясовує настрої суспільства за допомогою соціології та он-лайнопитувань);
  • Здорова (невід’ємною частиною нашого сьогодення є здоровий спосіб життя, досягнення українців у спортивній галузі та вирішення актуальних проблемдовкілля);
  • Культурна (це розділ, в якому Ви знайдете інформацію про видатних особистостей, дізнаєтесь багато цікавої інформації про різноманітні акції та фестивалі, проведені не лише Фондом «Рідна країна», а й іншими організаціями. До Вашої уваги— унікальні матеріали, які до цього часу були важкодоступними для пересічних громадян. Також ми вивчаємо музейний простір України, даючи можливість адміністраціям усіх музеїв України створювати своїсторінки);
  • Освічена (Ви маєте можливість слідкувати за змінами та дискусіями навколо гострих проблем цієї галузі, розбудовувати сучасну демократичну модель студентського самоврядування, скачувати популярні аудіопроекти Фонду, які не з’являлися у вільномупродажу);
  • Туристична (цей розділ представляє неповторну красу, багатство та унікальність нашої країни. Акції 7 історико-архітектурних чудес, 7 природних чудес, 7 туристичних маршрутів, 7 замків, фортець і палаців України говорять самі за себе. Окрім цього, в розділі можна дізнатися про найкращі чудеса світу та слідкувати за новинамитуризму).

До створення цього порталу ми залучаємо найкращих фахівців, відомих особистостей, знакових людей, які нена словах знають, що таке гуманітарна сфера та які зробили вагомий внесок в просування та популяризацію іміджу України. На нашому порталі вони виступають у ролі експертів відповіднихрозділів.

Експерти розділів:

«Громадянська»—Сергій Макеєв(доктор соціології),Віктор Набруско(секретар Національної спілки журналістівУкраїни);

«Здорова»—Микола Поліщук(голова Національної Ради з питань охорони здоров`я населення України, професор, екс-міністр охорониздоров`я);

«Культурна»— Антоніна Матвієнко(відома українська співачка),Євген Коваленко(композитор, заслужений артист України),Наталя Сумська(народна артистка України),Микола Сом(відомий поет, письменник, член Спілки письменниківУкраїни).

«Освічена»—Олександр Гребельник(професор, викладач, перший заступник міністра освіти і науки у 2008—2010рр.);

«Туристична»—Петро Гожик(директор Інституту геологічних наук НАН України),Ігор Приставський (президент Українського народного посольства, заступник міністра культури і туризму України у 2005—2007рр.).

Ідея створення такого порталу належить відомому громадському діячеві Миколі Томенку, який виступив ініціатором багатьох відомих та успішних світоглядних і туристичних акцій, етнофестивалів,проектів.

Додай свій матеріал

Родзинкою нашого порталу є можливість самостійно наповнювати його розділи для постійного поповнення «інформаційної скарбниці» української культури. Попередньо зареєструвавшись, Ви маєте можливість додавати інформацію про майбутні події, висловлювати свою громадянську позицію, аналізувати нагальні проблеми, ділитися досвідом та враженнями від подорожей, коментувати, словом – бути активними, небайдужими та залишити свій слід в історії рідноїкраїни.

Тож читайте, дивіться, слухайте, думайте, аналізуйте та реагуйте!

Приємної співпраці!!!

Головний редактор порталу Юлія Царенко

Світ відзначатиме День України

/Files/images/ukraine_kolos.jpg

Міста України, українські громади різних країн, всі українці світу на знак єдності проведуть всеукраїнські та всесвітні соціальні миротворчі заходи. Незалежно від конфесій, вони збираються помолитися замир в Україні, за всіх жертв терору та агресїї, за перемогу правди ісправедливості.

У цей день українські громади по всьому світу організують велелюдні акції. Український прапор вивісять на Wall Street та розгорнуть поруч із Ейфелевою вежею. Ніагарський водоспад та центральну будівлю Варшави буде підсвічено у жовто-блакитні кольори, збираються підсвітити і Бранденбурзькі ворота. Українська громада у Нідерландах від імені всіх українців вшанує пам’ять загиблих у авіарейсі МН17 від російської ракети та терористів, поклавши до меморіалу в аеропорту Схіпхол, звідки вилетів літак, 298 жовто-блакитнихквіток.

А Херсонська мерія пропонує жителям міста прикрасити свої домівки, двори, під’їзди, вулиці, автівки державними прапорами абож стрічками у жовто-блакитній кольоровій гамі. Також в обласному центрі заплановано культурно-масові святкові заходи. Наступної суботи о 9 годині на площі Свободи відбудеться урочиста церемонія підняття Державного Прапора України. А потім – хода по проспекту Ушакова до площі імені Тутушкіна, де відкриють міський “Вишиванковий фестиваль”.

Наступного дня, 24 серпня, о 9 годині на площі Свободи відбудеться Урочистий мітинг з нагоди 23-ї річниці Дня незалежностіУкраїни.
Цьогож дня у музеях міста влаштують “День відкритих дверей”. Кожен зможе ознайомитися з колекціями Херсонського обласного художнього музею та музею імені Олексія Шовкуненка, а в розважальному комплексі “Панські розваги” – турнір із пляжногофутболу.

Наша газета закликає читачів взяти участь у заходах 23-го та 24-го серпня і долучитися досвяткування.
Онлайн-трансляція з різних міст та країн світу в Інтернеті наukrstream.tv

Олександр Довженко проти Володимира Путіна, або історичні уроки «України в огні»

Фактичний початок президентської кампанії в Росії стартував, як завжди, з України. Стало очевидно, що боротьба за посаду президента – справжнього патріота, а може навіть націоналіста, який відбудує Велику Росію, залишається актуальною. А тому не дивно, що Володимир Путін свій старт боротьби за статус головного росіянина, або точніше навіть головного «русского», розпочав за традицією з України, зробивши гучну заяву, проте, щоРосія у Великій Вітчизняній війні перемоглаб і безУкраїни.

Я вже висловлювався з приводу політичної частини цієї заяви і в принципі думаю, що маю повне моральне право дебатувати по суті, оскільки сам був на війні більш як рік і вісім місяців (Афганістан 1983-85рр.), амій дідусь загинув під Сталінградом. Але варто зазначити, що тема моральних та історичних уроків Великої Вітчизняної війни не нова. Ця тема була активно продебатована ще в1943 році, коли Й.Сталін і його найближче оточеннязаборонило Довженківську «Україну вогні».

Цікавими є аргументи О. Довженка стосовно того, чому він вирішив показатитрагедію і роль Українита українців у Великій Вітчизняній війні і чому тодішнє керівництво Комуністичної партії Радянського Союзу на чолі зі Сталіним вирішили, що такий військовий український патріотизм неприпустимий, націоналістичний ізлочинний.

Наприкінці листопада 1943 року Довженко приїхав з фронту до Москви, щоб почати роботу над новим фільмом. Кіноповість «Україна в огні»також мала друкуватися в журналі «Знамя». В цей час сценарій був у Сталіна, який побажав особисто ознайомитися з твором Довженка. 26 листопада 1943 року у «Щоденнику» Довженка з’являється такий запис: «Сьогодні я знову в Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір. Сьогодніж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки…Мені важко од свідомості, що «Україна в огні»— це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і йоголихо».

Очевидно, таку реакцію Сталіна спровокував занадто патріотичний образ ролі України та українців у Великій Вітчизняній війні та те, що Олександр Довженко визначив народ творцем перемоги і не знайшов місця для вождя і партії. Це підтверджує і висновок засідання Політбюро ЦК ВКП(б) (31 січня 1944р.), на якому розглядалося питання «Про антиленінські помилки й націоналістичні збочення в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні».«України в огні» – платформа вузького, обмеженого українського націоналізму. Ворожого ленінізму, ворожого політиці нашої партії та інтересам українського й усього радянського народу»,— йшлося у ньому. Знайомі та друзі радили автору підкорегувати твір, з цього приводу знаходимо цікавий запис у «Щоденнику»: «А від Б., директора сценарної кіностудії, довідався я сьогодні про дуже просту річ щодо гріхів «України в огні». «Ви зробіть Кравчину (головний герой) росіянином, Олександре Петровичу, тоді дуже багато стане на своє місце. Повірте, ваш сценарій виправити – раз плюнути. І його обов’язково треба поправити. Цим ви доведете свою згоду зкритикою».

Як не дивно, своєрідна публічна та незнана полеміка між Довженком і Сталіним дуже подібна до теперішньої позиції Путіна. Для того, щоб пояснити свій задум описати саме українську трагедію війни Довженко пише: «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців… І коли ячую обвинувачення за «Україну в огні» в націоналізмі, якже гірко і тоскно мені робиться надуші…».

До речі, укладачі п’ятитомника О.Довженка, цю цитату Довженка підтверджують такими фактами: «на Україні за роки війни повністю знищено 16 150 заводів, фабрик і комбінатів, 200 ти­сяч споруд найрізноманітнішого промислово-виробничого призначення(депо, майстерні, склади, гаражі, колгоспно-радгоспні приміщення тощо). На Донбасі гітлерівці затопили 2800 кілометрів гірничих ви­робок— цією водою можна булоб заповнити канал завширшки 30 м і глибиною 40 метрів, що простягсяб від Донбасу до Північного Льодовитого океану. Та найбільші втрати — мільйони людськихжертв».

Після заборони «України в огні» триває дискусія стосовно оцінки даного твору. У всій цій дискусії Довженко неодноразовов своєму «Щоденнику» говорить про ставлення до рідної країни і постійно запитує «невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм в непотуранні глупоті людей чиновних, холодних діляг, чи в невмінні художника стримати сльози, коли народуболяче?..».

Після цього Довженко працює над «Повістю полум’яних літ», але тема трагедії України під час війни не залишає його роздумів. «Закінчив «Повість полум'яних літ». Не думаю чомусь зовсім проїї долю. Коли згадую всю історію народження й загибелі «України в огні», не можу гірко не вхмильнутися собі… Одне мені треба. Щоб не одібрала в мене доля сліз і плачу по п'ятнадцяти мільйонах смертей мого нещас­ного вимученого народу (Довженко перебільшує кількість втрат українців у війні)… П'ятнадцять мільйонів тру­пів і вигнанців! Я не знаю нічого страшнішого на світі. Що «Повість полум'яних літ»? Хіба таку писати повість про смертельну рану народу? Трагедію треба писати, новий Апокаліпсис, новий Дантів «Ад». І не чорнилом у Москві, а кров'ю й сльозами, мандруючи по Україні, в убогих хатах, під вікнами сиріт, у пустках і на пожари­щах великоїМатері-Вдовиці».

Конфлікт між Сталінським і Довженківським підходом та, відповідно, офіційно радянським і українським поглядом на війну змушує Довженка зробити такий запис: «Я помру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі. Пошли, доле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі! Зникни, ненависть! Щезни,убожество!»

В даному випадку нема потреби переповідати подальшу долю «України в огні» та діяльність Олександра Довженка. Але історія, прояку ми говоримо, є доволі показова: чи за Сталінської доби, чи в нинішній Росії, в Кремлі були переконані, що всі перемоги можливі лише завдяки московському керівництву, а доля народу, тим більше українського, не є темою для об’єктивного висвітлення та поваги донього.

Повний текст «Щоденника»можна знайтитут.

МиколаТоменко

кандидат історичних,

доктор політичних наук

Стаття надрукована на порталі "Обозреватель" від 21 січня 2011року

Кiлькiсть переглядiв: 192

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.