Київський «Гауді» Владислав Городецький народився 150 років тому

4.06.2013
Київський «Гауді» Владислав Городецький народився 150 років тому
© Фото: РИА Новости

Автор безлічі архітектурних проектів, серед яких київські Будинок з химерами, Костел Святого Миколая, Будинок національного художнього музею України, і просто багатий дивак Городецький вніс унікальні штрихи в українську архітектуру.

Український архітектор Владислав Городецький (справжнє ім'я - Лєшек Дезидерій Владислав Городецький) народився 4 червня (23 травня за старим стилем) у родині дворян польського походження на Подолі в селі Шолудьки (сьогодні це Немирівський район Вінницької області).

Середню освіту Лешек отримав в Одесі, вже в той час у нього проявилися здібності до малювання. Відмінником майбутній архітектор не був, але з малювання, креслення і нарисної геометрії отримував тільки п'ятірки.

За вищою освітою Владислав поїхав до Петербурзької імператорської Академії мистецтв, яку закінчив у 1890 році і переїхав до Києва, де прожив 30 років.

Свої перші серйозні проекти Городецький виконав безкоштовно заради самопіару. Це були усипальниця барона Штейнгеля на Аскольдовій могилі і проект павільйону для мисливського товариства. Архітектор не гребував і куди більш простими роботами. Наприклад, нескладні проекти будівництва дворових туалетів і підключення їх до вуличних каналізаційних мереж.

В кінці 19-го століття, під час будівельного буму в Києві, Городецкий брав активну участь у створенні будинків у центрі міста, де активно розкуповувалася земля і на місці старих будинків виникали п'ятиповерхові будівлі.

Городецький був власником цементного заводу «Фор» під Києвом і реалізовував більшість своїх проектів із власного бетону. Найвідомішими його творіннями стали міський музей старожитностей і мистецтв (Національний художній музей України), караїмська Кенаса, Костел святого Миколая і Будинок з химерами, в якому архітектор прожив кілька років.

Таланти Владислава Городецького не обмежувалися виключно архітектурою. Він виявляв себе в ювелірній справі, писав акварелі, створював гравюри, дизайн акторів для театру Соловцова (нинішній Театр ім. Франка) і для своєї дружини Корнелії Марр (дочки відомого підприємця, від якої у архітектора було двоє дітей).

Городецький був також пристрасним мисливцем, був членом імператорського мисливського товариства. Він був визнаний майстром стрільби, брав участь в багатьох змаганнях, після яких неодноразово повертався з трофеями. Владислав об'їздив всю Росію, був у Туркестані, Афганістані, Азербайджані, Сибіру, Середній Азії, на Алтаї та в Африці. Привезеними мисливськими трофеями Городецький прикрашав свій будинок або дарував у київський мисливський музей. Свої пригоди в Африці (сафарі в передгір'ях Кіліманджаро) він описав у книзі «Щоденник мисливця. У нетрях Африки». Цю книгу він проілюстрував своїми малюнками.

Архітектор був зосереджений на будь-яких досягненнях сучасної науки, володів одним із перших автомобілів у Києві, літав із першими авіаторами, а також цікавився роботами іншого відомого киянина Ігоря Сікорського.

У 1920-му році архітектор емігрував до Варшави, де займався реставрацією палацу Вишневецьких.

У 1928 році американська компанія, яка інвестувала у діяльність Городецького в Польщі, запросила його на посаду головного архітектора синдикату по спорудженню перських залізниць. Він переїхав до Тегерана, де проектував вокзал і палац шаха.

Владислав Городецький помер від серцевого нападу 3 січня 1930 р. у Тегерані, там же був похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб.

У Києві ім'ям Городецького була названа вулиця, а навесні 2004 р. відкрито пам'ятник у Пасажі.

Київські проекти Городецького:

1890 - Південноросійський машинобудівний завод, Київ, вул. Жилянська, 101.

1897-1899 - Будинок національного художнього музею України, Київ, вул. Грушевського, 6.

1898 – глядацький зал театру Соловцова, Київ, площа І. Франка, 3.

1899-1909 - Костел Святого Миколая, Київ, вул. Червоноармійська, 77.

1900 - Караїмська кенаса в мавританському стилі, Київ, вул. Ярославів Вал, 7. Під час її реконструкції був знищений купол.

Меблева фабрика Кімаєра, Київ, вул. Архітектора Городецького, 13.

Прибутковий будинок, Київ, вул. Червоноармійська, 25.

1901-1903 - Будинок із химерами - власний прибутковий будинок у стилі модерн, Київ, вул. Банкова, 10. Прикрашений зовні і всередині великою кількістю скульптурних деталей, які виконав італійський скульптор і близький друг архітектора - Еліо Саля (1864-1920), співавтор усіх архітектурних творів Городецького в Києві.

За деяку схожість елементів стилю з прославленим італійським архітектором Антоніо Гауді, в наш час Городецького прозвали «київським Гауді».

Yandex і київський офіс Google відзначили 150-річчя від дня народження архітектора, змінивши свої логотипи зображенням Будинку з химерами.

Підготовлено «Голосом Столиці» матеріалами відкритих джерел.

1890 - Південноросійський машинобудівний завод 1897-1899 - Будинок національного художнього музею України
1890 - Південноросійський машинобудівний завод 1897-1899 - Будинок національного художнього музею України
1898 - зал  театру Соловцова 1899-1909 - Костел Святого Миколая
1898 - зал театру Соловцова 1899-1909 - Костел Святого Миколая
1900 - Караїмська кенаса Меблева фабрика Кімаєра
1900 - Караїмська кенаса Меблева фабрика Кімаєра
1901-1903 - Будинок з химерами Гімназія в Умані
1901-1903 - Будинок з химерами Гімназія в Умані
Лікарня в Мошнах
Лікарня в Мошнах

Народився майбутній архітектор Лєшек Дезидерій Владислав Городецький (таким було його повне ім'я) 23 травня (4 червня за новим стилем) 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області).

По закінченню училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Петербурзі (1890) переїхав до Києва, де прожив майже 30 років.

У Києві Городецький оселився у 1891 році. Його першими роботами тут стали дерев’яний стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання поблизу» Лук`янівського цвинтаря та мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.

Упродовж наступних тридцяти років В.Городецький спорудив близько тридцяти будинків у Києві та низку будівель в інших містах України. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані, лікарню у Мошнах, греблі і шлюзи на волинських річках. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферополі – власний завод вуглекислоти та штучного льоду.

У Києві В.Городецький побудував на вул. Жилянській Південноросійський машинобудівний завод, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня». На Куренівці він звів цементний завод «Фор», який із синьої глини з берегу Глибочиці щороку виробляв 640 тис. пудів цементу (Городецький був співвласником та членом ради директорів цього підприємства). А для Всеросійської виставки 1897 року, що розмістилася на Троїцькій площі (нині тут НСК «Олімпійський»), Городецький збудував з дерева павільйони Костянтина та Юзефа Потоцьких.

Наприкінці ХІХ сторіччя В.Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, яка за його проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською (нині Архітектора Городецького), Лютеранською та Банковою.

Серед них вирізнялася чотириповерхова будівля Російського страхового товариства на розі Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою із шпилем (не зберіглася, зруйнована вибухом 1941року). На початку вулиці Миколаївської архітектор збудував у співавторстві з Георгієм Шлейфером та Едуардом Брадтманом чотириповерховий готель «Континенталь» (тепер тут консерваторія — вул. Архітектора Городецького, буд.3). Актова зала готелю була оформлена у мавританському стилі, а один з трьох ресторанів – у стилі Людовика ХV.

На нинішній вул. Архітектора Городецького, біля перетину її з нинішньою вулицею Марії Заньковецької Владислав Городецький побудував пишно оздоблений шестиповерховий прибутковий будинок, що і сьогодні пофарбований у блакитний колір (будинок №11). Поруч із ним Городецький звів чотириповерховий будинок меблевої фірми Йосипа Кімаєра, який сьогодні займає Міністерство юстиції (будинок №13). На перших двох поверхах будинку розташовувався салон меблів, у флігелях на подвір’ї – виробничі корпуси та склади готової продукції, а внутрішній дворик архітектор накрив скляним дахом.

obkladinka_1До свого сорокаліття В.Городецький побудував для себе на вулиці Банковій знаменитий Будинок з химерами (до речі, цього року цій будівлі виповнюється 110 років!). Будинок з химерами стоїть на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з боку Банкової має три поверхи, а з боку площі Івана Франка – шість.

Італійський скульптор Еліо Саля прикрасив будівлю створеними з бетону наядами, дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірками та іншими істотами. Кожний поверх будинку займала одна квартира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник. Він оселився у найкращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здавав внайми.

obkladinka_16В останній рік ХІХ сторіччя В.Городецький одночасно працював над проектами трьох цілковито відмінних будівель.

На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині – Національний художній музей, вул.М.Грушевського, буд.6) із класичним шестиколонним портиком, який стережуть двоє левів роботи Е.Саля. На будівництво витратили 249 тис. крб, з яких уряд дав лише 100 тис. крб, 108 тис. крб виділила родина меценатів Терещенків.

obkladinkaОдночасно за проектом і під наглядом Городецького на Ярославовому Валу, 7, було збудовано унікальну не тільки для Києва караїмську кенасу — в екзотичному мавританському стилі. Будівля до нас дійшла дещо в пошкодженому варіанті, але і сьогодні ми можемо оцінити її високу художність, архітектурну цінність, поєднання східного маврітанського стилю зі своїм власним, якій дуже легко вгадується. Взагалі, Владислав Городецький маючи вишуканий смак вмів поєднати природний ландшафт, призначення будівлі та її художній стиль, це його візитна картка.

Разом із Сала зодчий демонстрував і знання історичних архітектурних стилів, і вишуканий мистецький смак стилізатора-естета.

obkladinka_5Нарешті, у долині Либеді митець збудував у неоготичному стилі костьол Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Саля прикрасив храм фігурами янголів та святих. Головну увагу зосереджено на західному фасаді — з трьома порталами, величезним вітражованим круглим вікном-«трояндою», над яким підноситься трикутний фронтон. Обабіч — високі готичні фіали й ажурні стрільчасті вежі. Загальна висота споруди 55 метрів.

В.Городецький також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, малював ескізи театральних декорацій, вітражів, шпалер, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив камінь і оформляв книги. Він був завзятим мисливцем, не раз здобував нагороди на стрілецьких змаганнях і щороку їздив на полювання до Азербайджану, Афганістану, на Кавказ та Алтай, до Ірану, Кенії, Монголії, Середньої Азії, Сибіру і Тибету.

Привезені з тих мандрів екзотичні експонати мисливець дарував Музею Товариства правильного полювання, що розміщувався на Хрещатику, а живих тварин – зоопарку. Враження від своїх подорожей Городецький виклав у книзі «У джунглях Африки. Записки мисливця», яку він проілюстрував своїми малюнками та фотографіями і видав власним коштом.

Владислав Городецький був одружений з дочкою відомого київського підприємця німецького походження Корнелією Марр (1871—1962). Мав також успіх і як дизайнер вбрання та ювелірних прикрас для власної дружини. Вони мали двох дітей.

Більшовики конфіскували всі маєтності Городецького, відтак навесні 1920 року він з дружиною Корнелією виїхав до Варшави. У Польщі Городецький збудував критий ринок та водогінну вежу у місті Пьотркові Трибунальському і водогінні вежі, бойні та електростанцію у Радомі й Любліні, розробив проект реставрації родового замку князів Вишневецьких у Вишневці на Волині.

1928 року Владислав Городецький на запрошення компанії, що будувала залізниці в Ірані, переїхав до Тегерана і за два роки спорудив там залізничний вокзал, театр, готель та Шахський палац.

Він помер у Тегерані 3 січня 1930 року від серцевого нападу і був похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб. На його могилі встановлено просту кам'яну брилу сірого кольору, яким він так широко користувався у своїх спорудах. Напис на камені викарбувано викарбувано його рідною польською мовою:

S. † P.
WLADYSLAW LESZEK
HORODECKI
PROFESOR ARCHITEKTURY
UR. 23 MAJA 1863 ZMARL 3 STYCZNIA 1930
NIECH MU OBCA ZIEMIA
BEDZIE LEKKA

Тобто: «Світлої пам’яті Владислав Лєшек Городецький, професор архітектури. Народився 23 травня 1863 р. — помер 3 січня 1930 р. Нехай йому чужа земля буде легкою».

Фото "Рідної країни"

Фото "Рідної країни"

Могилою Владислава Городецького нині опікується Посольство України в Ірані.

До речі

У Києві зараз триває акція «7 чудес Києва», до числа фіналістів якої увійшли творіння В. Городецького — Будинок з химерами, Караїмська кенаса, Миколаївський костел, Національний художній музей. Детально про акцію дивіться на сайті 7chudes.in.ua

Підготувала Юлія Царенко, «Рідна країна»

Кiлькiсть переглядiв: 83

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.